24. 03. 2020

Група 01-19

Тема: Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду. Жанр новели у творчості М. Коцюбинського. Еволюція художньої свідомості: від просвітницьких орієнтацій і реалізму до модернізму. Значення стильового новаторства М. Коцюбинського для української  літератури.

Д/з. Опрацювати с. 118-126 (Українська література, 10 клас. Слоньовська  О.)

Ознайомтеся з презентацією:

https://ppt-online.org/25065

https://www.youtube.com/watch?v=fsJ-CQAY0QM

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

1.В 12-років юний Михайло закохався в дівчину, якій було 16-років, і щоб привернути її увагу, вирішив стати "великою людиною", а для цього він став з особливим завзяттям читати книги. Так під величезним впливом творчості Т. Шевченка і М. Вовчка, у нього виникає бажання стати письменником.

2. Його називали Сонцепоклонником і соняшником, адже найбільше письменник любив сонце, квіти і дітей. Він служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, а на роботу ходив з обов'язковою квіткою в бутоньєрці.

3. Він знав дев'ять мов - три слов'янські: українська, російська, польська; три романські: французька, італійська, румунська; і три східні: татарську, турецьку та циганську.

4. Коцюбинський заслужив почесне місце в ряді найоригінальніших українських письменників. Він урізноманітнив літературу багатогранними напрямами, в тому числі модернізмом. Саме його творчість вперше в українській літературі включила імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші.

5. На Коцюбинського-імпресіоніста і чудового представника психологізму неабиякий вплив також надали Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Гі де Мопассан, Чехов, шведські письменники і ряд інших помітних літераторів.

6. Проблеми сучасної йому інтелігенції Коцюбинський зміг відобразити по-новому. Він вперше заявив, що невдачі інтелігенції багато в чому пов'язані зі страхом. Страх як психологічне явище представляв для Коцюбинського особливий інтерес. Цей інтерес знайшов відображення в безсмертному творінні - казці "Хо". Надалі психологічний аналіз у творчості Коцюбинського стає все ширше і глибше, в повній формі відображається в таких шедеврах, як: "Лялечка", "Поєдинок", "Цвіт яблоні".

7. Коцюбинський любив словотворчість і часто використовував оригінальні мовні конструкції. Він привніс чимало власних новаторських елементів в стилістику і манеру подачі матеріалу.

8. За зв'язок з національно-визвольним рухом в 1882 році Коцюбинський був заарештований, а після звільнення поліція встановила за ним таємне спостереження. При цьому його квартиру кілька разів обшукували.

9. Коцюбинський багато подорожував. Часто бував в Італії на острові Капрі.

10. Поховали великого письменника України на Болдиній горі в Чернігові. У 1970 році на кіностудії ім. Довженка знято художній біографічний фільм "Сім'я Коцюбинських".

Група 01-19

Тема: Психологічна новела «Intermezzo» з жанровими ознаками

«поезії у прозі». Автобіографічна основа. Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини. Символічні образи, ускладнена метафора. Поетика імпресіонізму.

Д/з. Опрацювати с. 135-139 (Українська література 10 клас. Слоньовська О). Прочитати новелу «Intermezzo» М. Коцюбинського

https://www.youtube.com/watch?v=REq5264cWN8

https://www.youtube.com/watch?v=ivOKnrAfxw8

https://gdz4you.com/prezentaciyi/ukrayinska-literatura/intermezzo-6351/

АНАЛІЗ НОВЕЛИ «Intermezzo»

Рід літератури «Intermezzo»: епос (з ознаками драми).

Жанр «Intermezzo»: психологічна новела з жанровими ознаками поезії у прозі, має яскраво вира­жений ліричний характер.

Тема «Intermezzo»: роль митця і призначення мистецтва в суспільстві.

Ідея «Intermezzo»: погляди на митця і його ставлення до народу, моральне обличчя митця, на мистецтво і його суспільну роль; заклик до людини оновитися духовно, стати гармонійною частиною Всесвіту й зусиллями своєї волі витіснити дисгармо­нію, зло, що панує у світі.

Дійові особи «Intermezzo»: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.

Композиція «Intermezzo»: за імпресіоністичною логікою композиція новели мозаїчна, змонтована з багатьох різних епізодів, у яких розкриваються химерна гра настроїв героя.  Основні композиційні вузли новели: вихідний момент — утома ліричного героя і виїзд за місто; розвиток почуття — відпочинок на природі; кульмінація — зустріч із селянином; резюме — приплив нових сил, заклик протистояти злу. В основі твору зіставлення двох протилежних світів — людського, дисгармо­нійного, утіленого в образі міста, і гармонійного, досконалого світу природи. Сюжет у творі особливий, внутрішній. Головну сюжетну канву становить розвиток думок і почуттів ліричного героя. Певні події теж передані через роздуми й переживання ліричного героя. Усі одинадцять частин пов’язані між собою образом митця —- учасника й оповідача зображуваного. Дія твору відбувається в душі ліричного героя і є однією з рис імпресіонізму. На першому плані твору — пейзаж у багатоманітних його виявах. У Коцюбинського дійові особи — це не люди, а почуття, точніше, символи суперечливих по­чуттів, які постійно борються в душі героя. Природа в новелі бере безпосере­дню участь у розвиткові сюжету, супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями й думками. Конфлікт твору своєрідний. Він пролягає у філософсько-психологічній площині. Ліричний герой цілком відданий лю­дям, художник чесний і дуже сумлінний. Кульмінаційний момент — зустріч митця із селянином. Твір написано у монологічній манері, розповідь ведеться від першої особи. Зміст новели — своєрідний поетичний знімок внутрішнього стану митця. Проблематика «Intermezzo»: душевної рівноваги; повноцінного життя; специфіки творчого процесу; митця і суспільства; гармонії людини і природи. Художній напрям, стиль: новелу вважають вершиною імпресіоністичного письма М. Коцюбинського. Примітки: «Intermezzo» — це синтез різних видів мистецтв — музики, живопису, теат­ру. Від музики — назва, звукові образи, багата палітра метафор, що викли­кають музичні асоціації, поетизують красу природи. Описи природи вража­ють своєю мальовничістю; часто письменник малює словами, і виразна яск­рава картина постає перед читачем. Від театру — дійові особи, окремі драма­тичні сцени. «Intermezzo» — твір імпресіоністський. Тут не стільки зображуються події, як описуються враження від них; автор більше орієнтується на почуття. Новела мовби зіткана з яскравих фарб, звуків, думок, настроїв. У творі перева­жають називні та безособові речення, внутрішні монологи.

Група 02-17

Тема: Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу.

Д/з. Дослідити  художню  майстерність  Григора Тютюнника у новелі «Три зозулі з поклоном» ,показати  вміння автора використовувати тільки необхідні слова, влучні художні засоби.

Група 02-17

Тема: Валерій Шевчук. Життя і творчість митця. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою.

Д/з. Опрацювати теоретичний матеріал з теми.

https: w.youtube.com/watch?v=NKXE9xmKYZU//ww

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК

(рік народження 1939)

Шевчук Валерій Олександрович народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія "Григорій Сковорода — український мандрований філософ" і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, "встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя".

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: "Січ" (студія імені В.Чумака) і "Молодь", писав вірші, з 1960р. почав писати новели.

У 1961р. В. Шевчук дебютував оповіданням "Настунька" про Т. Шевченка в збірнику "Вінок Кобзареві", що вийшов у Житомирі.. Навесні 1961р. літературна студія "Січ" видала стінну газету "Заспів", в якій було надруковано оповідання В. Шевчука "Щось хочеться" (пізніша назва "Кілька хвилин до вечора" — збірка "Долина джерел"). На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті "За радянські кадри". За газету "Заспів", де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю "С. Васильченко в Коростишівській семінарії" для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах "Вітчизна" та "Літературна Україна". Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — "Вона чекає його, чекає" — була навіть пізніше екранізована (І. Жилком як студентська робота).

Після закінчення університету В. Шевчук був відправлений до Житомира власним кореспондентом газети "Молода гвардія" В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

Повернувся додому у 1965р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі "Україна", протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі (враження від цієї роботи відбилися в повісті "Голуби під дзвіницею").

У 1966 р. закінчив повість "Середохрестя", в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи (причиною арешту брата було те, що він вирішив набрати в друкарні й відбити для себе як пам'ятку часу статтю про процес над Погружальським. За це брат дістав п'ять років концтабору суворого режиму).

У 1967р. вийшла книжка "Серед тижня". В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969р. він написав повість "Золота трава" (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті "Мор", до якої повернувся в 1980р. і зробив остаточну редакцію в 1983р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка "Вечір святої осені", в якій було надруковано вісім нових оповідань.

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати "для себе". Протягом 1979— 1999 pp. В. Шевчук видав книги: "Крик півня на світанку" (1979), "Долина джерел" (1981), "Тепла осінь" (1981), "На полі смиренному" (1983), "Дім на горі" (1983), "Маленьке вечірнє інтермеццо" (1984), "Барви осіннього саду" (1986), "Три листки за вікном" (1986), "Камінна луна" (1987), "Птахи з не видимого острова" (1989), "Дзиґар одвічний" (1990), "Дорога в тисячу років" (1990), "Панна квітів" (1990), "Із вершин та низин" (1990), "Стежка в траві. Житомирська сага" (у 2 т., 1994), "У череві апокаліптичного звіра" (1995), "Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення" (1995), "Око прірви" (1996), "Жінка-змія" (1998), "Юнаки з вогненної печі" (1999), "Біс плоті" (1999) та ін.

У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання "Заслужений діяч польської культури", наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман "Три листки за вікном".

З 1988 р. В. Шевчук — ведучий історичного клубу "Літописець" при Спілці письменників України. У 1999 р. винагороджений "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ст.

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: "Козацька держава", "Київ, культурний і державний", "Загадки і таємниці української літератури", "Цікаве літературознавство".

В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук "Визнання" (2001). Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

Група 02-17

Тема: Основні види роботи з текстом (редагування, скорочення, доповнення тощо). Стилістичні особливості синтаксису.

Д/з. Опрацювати теоретичний матеріал. Виконати наведені нижче завдання.

Завдання 1

Зіставте попередні, підготовчі записи (І) і остаточний варіант (II) уривка з повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”, у якій описано життя гуцулів, гілки українського народу, що живе в Карпатах. Проаналізуйте, що із підготовчих записів увійшло в остаточний варіант тексту і як воно було перероблене.

I. 1. Кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною і світивсь попід скелі недобрим зеленим вогнем. 2. В тихих місцях Черемош як ситий віл, а там, де йому твердо лежати, він скаче скажено з каміння на камінь. 3. Піниста сваволя потоків. 4. Кипів холодний Черемош. 5. Синє дихання чорних лісів. 6. Гори вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби. 7. Царинки блищали, як дзеркала в чорних рамах смерек. 8. Чорні смереки спускають сум свій в Черемош, а він несе його долом й оповідає. 9. Зажурені гори вкрила сумна смерека. їх поять сумом тіні од хмар, що все стирають бліду усмішку царинок.

II. Звідси [Іван] дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Було так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав.

Завдання 2

Прочитайте уривок (розповідь мисливця) з гуморески Остапа Вишні “Дикий кабан, або вепр” і дайте відповіді на такі запитання: 1. Чи в усьому в розповіді мисливця дотримано норм літературної мови? 2. Чи все точно висловлено? 3. Чи достатньо багата мова цього тексту? 4. Чи логічна розповідь, чи нема в ній якихось суперечностей? 5. Чи всі висловлювання доречні? 6. Що, отже, потрібно для того, щоб текст був правильним, зрозумілим?

— Сікача вчора стріляв! Іду, знаєте, очеретом, коли чую, щось сопе! Дивлюсь, а воно як гора! Я зразу думав, що паровик обтікаємої форми зійшов з рейок і болотом котить. Придививсь — а воно сікач! Я, звичайно, не розтерявся, — у лівому стволі в мене жакан, — я його в лоб як жахну, — а він тільки головою покрутив, куля одскочила та недалечко од мене й упала. Тільки трохи сплющилась! Я не розгубився ... А коли я взагалі розгублююсь, скажіть? Да ... Я не розгубився, та зразу за фінку, та до нього! Розмахуюсь, а він мені й каже: “Злізайте, каже, дядьку, з дуба, чого ви туди залізли?” Да ... Я, звісно ...

— Стій-стій! Що ти буровиш? Хто каже? З якого дуба?

РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ:

Коли текст складено, його потрібно ще раз прискіпливо перечитати.

Тема вважається розкритою, якщо в тексті:

1) викладено найважливіший матеріал, враховано всі докази за і проти і всі вони логічні, переконливі;

2) наведено достатню кількість достовірних аргументів, фактів, які розкривають, підтверджують основну думку твору;

3) нема нічого зайвого, нема суперечностей у міркуваннях, описах.

Мовне оформлення тексту проходить кількома етапами. На першому, підготовчому етапі автор ретельно добирає слова й вислови, які відповідають темі, задумові, меті й установці на читача чи слухача. На другому етапі йде формування словосполучень, речень, уривків тексту (синтаксичних єдностей, фрагментів), усього тексту. Це формування відбувається відповідно до попередньо складеного плану. При цьому в план можуть вноситися певні уточнення, доповнення, інші корективи. Третій етап — це мовне шліфування тексту й увиразнення його. При цьому перевіряємо:

1) чи вживання слів, побудова словосполучень і речень відповідають літературній нормі, а якщо це письмовий текст, то ще й чи правильно написано слова, розставлено розділові знаки;

2) чи слова, словосполучення й речення точно виражають думку, чітко творять образи, навіюють потрібний настрій;

3) чи всі мовні засоби витримано в одному стилі, чи нема стильового різнобою, дисонансу.

Водночас треба усувати й зайву багатослівність, щоб за словами не загубилася думка. Бо чим більше слів, тим важче збагнути, що хотів сказати автор.

Скорочення як вид редакторської правки викликає найбільші труднощі, тому опишемо його докладніше. Виділяють два типи скорочення тексту: пов'язаний і не пов'язаний з обсягом змісту. У першому випадку усуваються зайві для даного типу текстів подробиці у фактичному матеріалі. У другому випадку приводяться у відповідність формальна і змістовна боку висловлювання.

Характер скорочень визначається цілями і завданнями роботи над текстом. З одного боку, може виникнути необхідність передати тільки загальне уявлення про текст з різним ступенем деталізації, і тоді слід вдатися до складання плану, тез, реферату, анотації. Ці види письмових повідомлень, пов'язані з передачею основного змісту тексту, але, як правило, не відображають специфіки стилю автора. З іншого боку, представлений автором текст може просто перевищувати заданий обсяг. У такому випадку при скороченні тексту редактор повинен не тільки зменшити його обсяг, а й зберегти авторську індивідуальність складу. При цьому складання плану і тез здатне стати попереднім етапом зменшення обсягу: оскільки скороченню не повинні піддатися ключові слова, їх обов'язково слід відобразити в нлан / тезах вихідного тексту.

Відомо три основні способи стиснення тексту: виключення подробиць, спрощення та узагальнення.

1. Виняток подробиць, деталей. Для реалізації цього способу необхідно поділ інформації на головну і другорядну, так як скорочення може бути піддана тільки несуттєва інформація. Найлегшою формою даного виду правки є виключення фрагментів, що представляють собою завершене композиційне ціле - від окремого абзацу до цілого параграфа / глави (якщо мова йде про книгу). Однак при роботі з невеликими текстами (стаття, доповідь, виступ та ін.) такого роду правка застосовується рідко, оскільки редактору доводиться вторгатися в авторський текст. Тут потрібно бути дуже уважним, адже виключення декількох слів здатне призвести до порушення смислової цілісності тексту, спотворенню логіки розвитку думки, чого ні в якому разі не можна допускати.

Виняток може бути реалізовано за допомогою таких прийомів:

• а) виключення повторів. Оскільки повтори можуть бути не тільки лексичними (плеоназм, тавтологія), але й синтаксичними, то до цього виду правки відносять виключення одного або декількох синонімів; скорочення деяких однорідних членів речення; виняток уточнюючих і пояснювальних конструкцій; виняток фрагмента пропозиції, а також одного або декількох пропозицій, якщо вони містять повтор;
• б) виключення неінформативних авторських зауважень типу хотілося б сказати; нам представляється можливим зробити висновок; ось про що хотілося б поговорити і т.п. СР, наприклад:

У світлі сказаного видається доречним зробити висновок про помітне падіння рівня грамотності, про що ніяк не можна промовчати - Зі сказаного випливає, що рівень грамотності помітно впав;

• в) переклад прямої мови в непряму;
• г) пропуск речень, що містять другорядні факти.

Група 03-19

Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Усне переказування найбільш разючих епізодів із повісті з аргументацією свого вибору.

Д/з. Зробити цитатну характеристику образів Марічки та Івана.

Скористайтеся посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=j1RGr1CHaec

Матеріал для повторення!

Історія написання. У 1910 р., повертаючись з лікування в Італії, М.Коцюбинський на запрошення фольклориста Володимира Гнатюка на декілька днів зупинився в с. Криворівня на Гуцульщині. Повість, написана в 1911 р., стала наслідком вражень від життя, звичаїв і обрядів, мислення і світосприйняття гуцулів (матеріали до повісті М. Коцюбинський збирав ще з 1902 р.). «Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюсь, слухаю й учусь. Який оригінальний рай, який незвичайний казковий народ. Не знаю, чи вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то із того був би задоволений.» «Гуцули — ори­гінальніший народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник гуцул все своє життя, до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води».

Джерела. 1) Власні спостереження автора; 2) історичні праці М. Шухевича, В.Гнатюка («Гуцульщина», «Матеріали до гуцуль­ської демонології»).

Жанр. Повість (психологічна, лірична, філософська повість).

Конфлікт. Багатоплановий: між родами (Палійчуки — Гутенюки); людина — природа; мрія — дійсність; людини із власним «я»; побутовий (Іван — Палагна).

Сюжет перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта», але головна колізія в обох творах різна.

Провідний мотив: «...Що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт... нетривке й дочасне».

Персонажі. Іван Палійчук, Марічка Гутенюк, родини Палійчуків і Гутенюків, Палагна, мольфар Юра, Микола, нявка, чугайстр.

Ідея. Повість — гімн природі, чистоті людських взаємин і по­чуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

Проблематика:

гармонія, між людиною та світом природи;

життя і смерть;

добро і зло;

вірність і зрада;

незнищенність справжнього кохання;

вплив мистецтва на людину;

роль праці в житті людини;

батьки і діти;

язичництво і християнство.