ФАКУЛЬТАТИВ

Факультативний курс

«Стилістика сучасної української мови»

До уваги учнів І-ІІІ курсів!

21. 05. 2020

 

Тема: Граматичні (синтаксичні) ресурси стилістики.Стилістичні можливості простого речення

Д/з. Опрацювати теоретичний матеріал. Виконати  завдання  (с. 195)  https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ!

Просте речення - це речення, яке має одну граматичну основу ( підмет, присудок)

Наприклад:Сьогодні світить яскраве сонечко!

Види простих речень:

1. За складом граматичної основи.

• Двоскладне. Має два головні члени - підмет і присудок, які групують навколо себе другорядні члени речення. (Людина стає людиною тільки серед людей. (Й. Бехер)).
• Односкладне. Граматична основа складається з одного головного члена, який виконує предикативну функцію. (Не можна судити про людину з першого погляду. (Ж. Лабркйєр)).

2. За наявністю чи відсутністю другорядних членів.

• Поширене. Крім головних, у реченні є ще й другорядні члени (Гарячий день розлив пекуче золото. (Є. Маланюк)).
• Непоширене. Речення складається лише з головних членів, то воно називається непоширеним (Минув рік. Йшло літо. (У. Самчук)).

Предикативну основу двоскладного речення становлять два головні члени - підмет і присудок. Інші члени речення в різних зв'язках поширюють їх.

Стилістика головних та другорядних членів речення.

Важливу стилістичну функцію виконує член речення — мінімальна і найпоширеніша синтаксична одиниця, яка виражає в реченні певне поняття, називає особу (особи), предмет, дію, стан людини або явища, ознаку, ознаку ознаки (прислівники) або кількість. Своєрідної комунікативної функції, самостійності й особливої вагомості член речення набуває тоді, коли трансформується, перетворюється на окреме речення.

Члени речення, будучи структурно-синтаксичними одиницями, поділяються на головні і другорядні, їх прийнято розрізняти за певною синтаксичною функцією і морфологічними показниками, а також стиліс­тично.

До головних членів речення належать:

—підмет двоскладного речення: Сонце сяє; Народ — безсмертний;

—присудок двоскладного речення: Настало літо; Киів — столиця України; Я хочу відпочивати;

—головний член односкладного речення: Працюю; «Заповіт» Т. Шевченка знають і поза межами України; Смеркає; Ніч.

Другорядними членами речення є:

—означення (з прикладкою): Настало тепле літо; моя Батьківщина — це поле без меж (М. Рильський); гомонить Дніпро ріка;

—додаток: Ми мостимо дороги людям грядущих золотих століть (Д. Павличко);

—обставина: Вдалину лине пісня дзвінка (П. Тичина); 3 самого ранку в лісі точився бій (О. Гончар); Кайдаш спересердя грюкнув дверима (І. Нечуй-Ле- вицький).

Член речення, як і окреме словосполучення чи сполучення слів поза реченням, є тільки особливою мовно- синтаксичною абстракцією, поняттям-уявленням, лексико-граматичною моделлю слова чи сполучення слге. Тільки в реченні кожне слово набуває й виражає частинку тієї комунікативної функції, яка в повному обсязі виявляється в усій структурі речення. Це стосується й однослівних речень. Наприклад, словом зима тільки названо певне явище природи, пору року (на відміну від весна, літо, осінь).

Стилістична функція всіх чотирьох слів, узятих окремо, майже нульова. Кожне з них створює тільки певне знання-уявлення і таку ж почуттєву налаштованість, але тільки внаслідок життєвого досвіду людини. Кожна з назв пір року сама по собі не зорієнтована на комунікативність, на передавання інформації. А реченням Зима мовець стверджує, повідомляє про наявність чи відсутність якогось конкретного природного явища (саме такого, а не іншого). У реченні Зима сконденсовано, найстисліше (однослівно) виражено думку-судження, яку розчленовано й синонімічно можна було б сформулювати, зокрема, так: Те, що ми в цю мить спостерігаємо (бачимо, відчуваємо), — зима. Або: Зима — це холодна пора року та ін. Тільки речення і слова-речення (Так!, Еге ж!, Ні, Хіба?, Геть!, Ой! та ін.) мають предикативність, модальність, бо їх зміст пов’язаний з дійсністю, щось конкретне в один і той самий момент і називає, і комунікативно виражає, репрезентує, а тому усвідомлюється як що-небудь реальне (найчастіше) або ірреальне (нереальне). Саме предикативністю й модальністю (сприйманням висловленого в реченні в певному способі й часі, здебільшого і в особі) в поєднанні з іншими визначальними для речення ознаками (відносною закінченістю змісту речення, його логічною сутністю, граматичною організованістю, інтонаційною завершеністю і внаслідок цього — комунікатив- ністю) формується речення.

14. 05. 2020

 

Тема: Стилістика мовних ресурсів (фоностилістика, лексична, словотвірна та граматична (морфологічна) стилістика)

Д/з.

1. Опрацювати теоретичний матеріал (наведений нижче)
2. Виконати впр. 426 (с. 191), виконайте завдання для самоперевірки (с. 194)  https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

 

 

ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ!

Загальна стилістика вивчає універсальні стилістичні засоби мови, які є у багатьох мовах і мають спільні характеристики, закономірності функціонування мови залежно від змісту, мети, сфери побутування. Стилістика мови (мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису

Предмет загальної стилістики включає два основних аспекти:

·         системно-структурний, що стосується будови і системи мови;

·         комунікативно-прагматичний, пов’язаний із функціями мови, сферою поширення.

Відповідно до цих аспектів виділяємо два розділи:

- функціональну стилістику та

 

- стилістику мовних ресурсів.

 

Перша, Функціональна стилістика сформувавшись у 50-60-х рр. 20 ст. і має ключовим питанням визначення формування і розвиток функціональних стилів літературної мови. Об’єктом розгляду функціональної стилістики служать функціональні стилі (художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний, розмовний), їх класифікація, поділ на підстилі, принципи поєднання мовних одиниць у кожному з них. Вона базується також на теоретичних відомостях соціолінгвістики, психології, історії мови тощо.

 

Стилістика ресурсів – традиційна, своє основне завдання вбачає у повному описі стилістичних засобів національної мови, звідки походять її інша назва описова стилістика.

 

Стилістика мовних ресурсів орієнтується на вивчення усіх мовних рівнів з погляду додаткових стилістичних значень елементів мовної системи. Останні несуть на собі відбиток тієї суспільної сфери, в якій побутує мова, тобто мають функціонально-стильове значення. Вони відображають характер спілкування - офіційний, книжний чи невимушений, розмовний, тобто засвідчують співвіднесеність мовних виразових засобів з високим, нейтральним чи зниженим експресивним стилем.

 

Cтилістика мовних ресурсів співвідноситься з одиницями мовних рівнів, що визначає певне коло проблем, зокрема й щодо методів дослідження, властивих фоностилістиці, лексичній стилістиці, словотвірній стилістиці, стилістиці граматичній.

 

а) Фоностилістика вивчає звукову будову мови з погляду можливостей створення додаткових стилістичних ефектів, зокрема, алітерацій, асонансів, звуконаслідування, варіантів ритмомелодики у художньому стилі, а також дотримання законів милозвучності української мови в різних функціональних стилях.

 

б) Лексична стилістика стосується функціонально-стильової диференціації словникового складу, стилістичного використання різних семантичних груп лексики, виявлення стилістичного потенціалу кожного слова залежно від його місця у синонімічно-антонімічних відношеннях, від текстового вживання, співвідношення з експресивними стилями (книжна, розмовна, нейтральна лексика). Стилістична семантика входить як складова частина в значення фразеологічних одиниць, що характеризуються своєрідною внутрішньою формою, наявністю другого семантичного плану, виразним національно-культурним колоритом.

 

в) Стилістика граматична - розділ стилістики, що вивчає додаткові стилістичні значення граматичних одиниць, їх функціональні навантаження у різних сферах спілкування, доцільність, ефективність використання граматичних форм у кожному стилі. Стилістика граматична оперує поняттями «варіанти», «паралельні форми», «синоніми». Термін «граматична стилістика» оформився в українському мовознавстві в 70-80-х рр. ХХ ст. зосереджує увагу на виражальних можливостях граматичних форм, конструкцій, здатності їх видозмінювати, відтінювати зміст висловленого, надавати йому додаткових стилістичних відтінків.

 

ІІ. Стилістика усної та писемної форми, стилістика мовлення.

 

Стилістика мовлення (функціональна) вивчає стилі мовлення – розмовний і книжні (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній), а також загальні ознаки стилю:

 

- функцію висловлювання (спілкування, повідомлення);

 

- завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему й форму висловлювання;

 

- стильові риси (образність – відсутність образності, емоційність – нульова емоційність);

 

- мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні).

 

Стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування.

 

До стилістичних засобів належать багатозначні слова, слова з переносним значенням, омоніми, антоніми.

 

Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики. Емоційно-експресивні елементи невіддільні від явища синонімії, оскільки вони характерні для окремих синонімічних варіантів як засіб вираження їх стилістичної функції (наприклад, губи – стилістично нейтральне слово, уста – має відтінок урочистості).

Стилістика пов’язана з культурою мовлення. Стилістику й культуру ділового мовлення єднає спільне завдання – збагатити мовлення кожної людини, зробити його кращим, змістовнішим, правильнішим; без систематизації й узагальнення знань зі стилістики не можна навчитися правильно висловлювати думку з добором стилістично доцільних мовних засобів у відповідності до ситуації мовлення.

 

ІІІ.Стилістика художньої літератури досліджує взаємодію літературної мови і різних стилів художньої літератури в історичному розвитку. Сюди належить стилістика індивідуального мовлення (стилю) письменника або окремого твору.

Взагалі лінгвістична стилістика тісно пов'язана з літературознавчою стилістикою. Обидві вивчають художні твори і, зокрема, явища індивідуально-художнього стилю, творчої манери письменника. Проте літературознавча стилістика вивчає тільки стиль художніх творів, тоді як лінгвістична стилістика вивчає мову текстів усіх типів (художніх і нехудожніх: наукових, офіційно-ділових, публіцистичних, усно-розмовних). Літературознавча стилістика вивчає лише образність художніх творів, в окремих випадках — мовні ознаки певного літературно-мистецького напряму (романтизму, сентименталізму, класицизму, реалізму), а лінгвістична стилістика, вивчаючи повніше і глибше мову художніх творів, підіймається до узагальнень і формування поняття функціонального стилю художньої літератури, його специфічних рис. У спільному об'єкті дослідження (мові творів) кожна з них має свій напрям і свою мету. Літературознавство досліджує літературний процес, напрями і стилі, творчі школи, індивідуальний стиль письменника і звертає увагу на мову лише як на показник літературних вартостей. Літературо­знавство вивчає світогляд письменника, мотиви його творчості, те, як ідейно-тематичні та художньо-естетичні позиції автора втілюються у художньо-образній системі його творів, у чому традиційність і новаторство письменника, в чому виявляється творча особистість і чим досягається професійна майстерність.

Все це потребує від літературознавців знання як сучасної літературної мови, так і її історії, знання стилістичних можли­востей, норм літературної мови. Однак для літературознавця аналіз мови художнього твору є допоміжним елементом, який своїми результатами може підтвердити або спростувати літе­ратурознавчі висновки.

 

ІV.Історична стилістика. Стилістична система національної мови, як найбільш залежна від позамовних факторів і динамічна, є категорією історичною. Тому може бути два аспекти дослідження стилістичної системи конкретної мови — синхронний і діахронний. Сучасна, або синхронна, стилістика досліджує стилістичну систему національної мови з погляду сучасних потреб мовного спілкування і відповідності стилістичних явищ та засобів нині чинним літературним і стилістичним нормам.

            Дослідженням стилістичної системи в діахронному аспекті, тобто в її історичному розвитку, займається історична стилістика. Вона вивчає формування і розвиток стилів упродовж усіх етапів розвитку національної мови, динаміку розвитку вира­жальних одиниць, часову і якісну зміну конотації, хронологічно марковані стилістичні засоби. Історична стилістика досліджує як історію сучасних стилістичних засобів національної мови, причини їх появи, основні етапи розвитку, так і стилістичні засоби минулих історичних епох у розвитку конкретної мови або споріднених мов.

 

V.Діалектна стилістика. До сфери діалектної стилістики відносять дослідження говіркового мовлення з погляду спеціального і доцільного вибору, використання, розподілу в ньому мовних одиниць носіями говору відповідно до функціонального призначення, комунікативної настанови, тобто діалектна стилістика вивчає стилістичне розшарування і диференціацію мовних одиниць у межах певного діалекту чи говірки. Інший аспект діалектної стилістики полягає у з'ясуванні співвідношення літературної мови і діалектів (чи діалекту) та його впливу на формування літературної мови, вироблення її стилів, у вивченні стилістичної ролі діалектизмів у межах стилю, найчастіше художнього.

07. 05. 2020

Тема: Функціональні стилі сучасної української мови, їхні особливості

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал:  параграф 43 . https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

2. Виконати завдання 428, 429 https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

30. 04. 2020

Тема: Стиль різних жанрів риторики (стилістичні можливості фонетики, лексики, фразеології, морфології)

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал:  параграф 40,41 . https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

2. Виконати завдання 383, 386 https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

23. 04. 2020

Тема: ТКР «Стилістичні засоби словотвору»  й «Граматичні (морфологічні) ресурси стилістики»

Найголовніша роль у стилістичному забарвленні слів належить префіксам і суфіксам, проте стилістичні можливості префіксів поступаються перед суфіксами. Ці афікси впливають на значення новоутвореного слова, а також використовуються в мовленні для надання слову певного стилістично-емоційного оцінного забарвлення. Стилістичні можливості словотвору виявляються у зіставленні слів одного кореня й одного значення, але різного словотворчого оформлення. Наприклад: мати – матінка, матуся, матусенька; синь – синява; зелений – зелененький, зеленуватий; їсти – їстоньки; далеко – далеченько, далекувато, далеко-далеко; добрий – добренький, добрий-предобрий.

Префікси роблять слова стилістично виразними. Слова, утворені за допомогою префіксів, використовуються в розмовному і книжних стилях.

Стилістична виразність префіксів залежить від тих значень, яких набувають новоутворені слова. Наприклад: Забіліли сніги, забіліли білі, ще й дібровонька, та заболіло тіло бурлацькеє біле, ще й головонька (нар.тв.). Префікс за-, повторюючись у словах, не тільки вказує на початок дії, а й підсилює їх емоційність. Особливої експресії набувають слова з кількома префіксами. Наприклад: Я їм коня припряг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє (Лесі Українка). Іноді префікси надають словам відтінків урочистості: Наливає річки до краю, будить пагіння золоте (А.Малишко).

За допомогою префікса не- виражається не тільки протилежне значення: неправда, неволя, нещастя, а й негативний, зневажливий відтінок: нездара, неук, нечупара, недотепа.

В іменниках на позначення неповного вияву якоїсь властивості вживаються префікси па-, про-: паросток, пагорбок, паморозь, провесна, прозелень.

На позначення великої давності в іменниках і прикметниках вказує префікс пра-: праліс, пращур, прадавній, правічний.

Відтінок урочистості надають застарілі префікси па-, пра-, уз- (узлісся, паморозь, прабатьківщина).

Книжний характер забезпечують запозичені префікси анти-, архі-, екстра-, контр-, псевдо-, ультра- і подібні (антитіла, псевдонародність, контраргументи, ультразвуковий).

Одним з найбільш стилістично виразних словотворчих засобів є суфікси. Одні з них використовуються для розрізнення значень слів: воля – вільний, вольовий, воліти, вільно. Інші вносять додаткові відтінки ніжності, ласкавості чи згрубілості, зневаги тощо: кіт – котик, котичок, котусик, котяра, котище, що впливає на їх уживання: безсуфіксні слова стилістично нейтральні, а суфіксальні – стилістично марковані.

Значна частина суфіксів творить слова з абстрактним, узагальнюючим значенням, які найчастіше вживаються в науковому, діловому, публіцистичному стилях. Це суфікси -анн-, -енн-, -от-, -ість-, -ізн-, -ізм-, -ств-, -цтв- та ін. Наприклад: зіставлення, нарощування, широта, громадськість, людство, практицизм, натуралізм, посередництво.

Чимало професійних слів, утворених суфіксами -ник-, -щик-, -чик-, -льник-, -тель-, використовуються в діловому, науковому і публіцистичних стилях. Наприклад: наставник, кладовщик, учитель, лісництво.

Для книжних стилів характерні прикметники, утворені за допомогою суфіксів -альн- (-увальн-, -ювальн-), -арн- )-ярн-), -ичн- (-ічн-, -їчн-). Наприклад: соціальний, молекулярний, зрошувальниф, історичний, хімічний.

Для творення слів-термінів використовуються суфікси -ист-, -уват-, -атист- та ін..: азотистий, сіркуватий, цукристий, хмарнуватистий.

У науковому стилі великого поширення набули віддієслівні іменники на -ння, -ття: становлення, конструювання, буття, травлення, збереження, дослідження, здобуття.

Виразне емоційно-експресивне забарвлення мають слова з суфіксами позитивної і негативної оцінки.

Для позначення позитивного ставлення до предмета і, як правило, здрібнілості використовують суфікси із звуками к, ц, ч:

а) для іменників ч.р. –ок, -ик, -ель, -ечек, -ичок: лісок, синок, пальчик, дощик, вітрець, горбочок, вершечок, кошичок;

б) для іменнників ж.р. –к(а), -ц(я), -иц(я), -очк(а), -ечк(а), -ичк(а): хмарка, ягідка, бабця, удовиця, бджілочка, голівочка, хатиночка, річечка, донечка, сестричка;

в) для іменників с.р. –к(о), -ц(е), -ечк(о): личко, курчатко, винце, деревце, віконечко, словечко,і ч.р.: дядечко, батечко.

Особливого відтінку пестливості іменникам надають:

а) суфікси –онук-, еньк-: соколонько, дівчинонька, брівонька, личенько, рученька, ніченька;

б) суфікси –усь, -ус, -унь, -ун: дідусь, бабуся, матуся, братунь, братуньо, дідуньо, мамуня.

Для надання відтінку пестливості в прикметниках використовуються суфікси –еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, юсіньк-: гарненький, біленький, малесенький, чистесенький, білісінький, тонюсінький.

У дитячій мові дієслова можуть діставати суфікси пестливості –к-, -оньк-, -очк-: спатки, спатоньки, спаточки, їстоньки, питоньки.

Пестливі імена творяться, як правило:

а) скороченням імені: Аля(від Аліса, Аліна, Алевтина, Алла, Альбіна), Леся (від Лариса, Олександра, Олена), Вітя (від Віталій, Віктор), Льоня ((від Левко, Леонід, Леонтій, Олексій);

в) за допомогою суфіксів: Надюня, Надюся, Надюша, Надієчко, Надюсенько; зокрема й суфікса -к-: Степанко, Іванко, Сашко, Марійко, Надійко, Оксанко.

Для позначення негативного ставлення до предмета і, як правило, збільшеності найчастіше використовуються суфікси –ищ-, -иськ-: вітрище, морозище, бабище, хлопчисько, дідисько, вітрисько; рідше з цією метою вживаються суфікси –ак-, -ук-, -уг-, -ур-: злодіяка, розбишака, зміюка, злюка, катюга, хапуга, босяцюра.

Прикметникам відтінку згрубілості надають суфікси -ези-, -елези-, -ущ-: старезний, грубезний, товстелезний, злющий, поганючий.

Стилістичне забарвлення суфіксів

Суфікси     Особливості суфіксів   Приклади

-ість, -ств(о), -цтв(о), -зтв(о), -от(а), -анн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -ізм (-їзм), -изм та ін.         Утворюють слова з абстрактним, узагальнювальним значенням, назви опредмеченої дії.         Громадськість, збирання, людство, реалізм, стаття, суспільство. 

-альн-, -увальн- (-ювальн-), -арн- (-ярн-)         Характерні для наукового, офіційно-ділового, публіцистичного стилів Соціальний, гуманітарний, історичний

-ист-, -уват-, -атист-     Азотистий, цукристий (слова-терміни)

-к-, -ок-, -очок-, -ичок-, -очк-, -ик-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -н-, -в-, -ищ-, -ущ- (-ющ-), -иськ-, -юх-, -ил-, -л-   Утворюють емоційно забарвлені слова: позитивного чи негативного ставлення до предмета, відтінку пестливості чи згрубілості. Характерні для художнього і розмовного стилів     Рідненький, гайочок, синок, пальчик, вітрець, горбочок, хмарка, ягідка, личко, курчатко, соколонько, дівчинонька, гарненький, біленький. Котище, вітрище, морозище, бабище, хлопчисько, злодіяка, розбишака, зміюка, товстелезний, злющий, поганючий.

Виразну емоцію голубливості містять іменники, які називають малих істот (дитятко, голуб'ятко, козенятко та ін.).

Наприклад:

У ластівки — ластівенятко,

В шовковиці — шовковенятко,

В гаю у стежки.-— стеженятко,

У хмари в небі — хмаренятко,

В зорі над садом — зоренятко

Вже народилися.

Лиш зажурилися

Старезна скеля над урвищем

Та дуба всохле стовбурище.

(М. Вінграновський)

Стилістичні можливості мають і інші способи словотвору — основоскладання (самоаналіз, мовознавство — книжний характер); словоскладання (цар — жайворонок — художній стиль, кіловат-година — науковий стиль). Складні слова виконують різні стилістичні функції. Одні з них антропологія, атмосфера, кіловат-година, мовознавство вживаються як терміни у книжних стилях, і насамперед у науковому, інші виражають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки і переважають у художньому стилі. Наприклад: А я, дурний, не убачивши тебе, цяце, й разу, та й повірив тупорилим мвоїм віршомазам (Т.Шевченко). Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе, - я тобі у великій пригоді стану! (нар.тв.)

Отже, словотворчі засоби відіграють важливу роль у стилістичному забарвленні слів і в стилетворенні. Стилістична виразність тексту посилюється, якщо в ньому використано слова, що завдяки словотворчим засобам виділяються своїми стилістичними функціями.

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Напишіть твір-мініатюру «У передчутті Великодня», використовуючи стилістичні можливості словотвору (у творі підкреслити).

Тема: Стиль різних жанрів риторики (стилістичні можливості фонетики, лексики, фразеології, морфології)

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал:  параграф 39, 40. https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

2. Виконати завдання 381, 384 https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

16. 04. 2020

Тема: Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Граматичні (морфологічні) ресурси стилістики»

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал:  параграф 43 https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

2. Виконати впр. 429, виконати завдання на с. 195. https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/11-klas-ukrajinska-mova-zabolotnij-2019.pdf

9. 04. 2020

Тема: Стилістичні можливості службових частин мови. Вигук, його роль в усному мовленні

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням:  http://litmisto.org.ua/?p=5553

http://linguistics-konspect.org/?content=7120

2. Виконати впр. 270, 271 на с. 192 (підручник «Практикум з правопису і граматики української мови» І. П. Ющук) https://ushchuk.files.wordpress.com/2013/09/d196.pdf

Тема: Тренувальні вправи (стилістичні можливості дієслова та службових частин мови)

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням: http://litmisto.org.ua/?p=5539

https://school.home-task.com/stilistika-sluzhbovix-sliv/

2. Виконати впр. 229 (с.157), 234 (с. 160), 269 (с. 190) (підручник «Практикум з правопису і граматики української мови» І. П. Ющук) https://ushchuk.files.wordpress.com/2013/09/d196.pdf

Тема: Тренувальні вправи (стилістичні можливості дієслова та службових частин мови)

Д/з. 1. Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням: http://litmisto.org.ua/?p=5539

https://school.home-task.com/stilistika-sluzhbovix-sliv/

2. Виконати впр. 229 (с.157), 234 (с. 160), 269 (с. 190) (підручник «Практикум з правопису і граматики української мови» І. П. Ющук) https://ushchuk.files.wordpress.com/2013/09/d196.pdf

02. 04. 2020

Тема: Використання граматичних форм дієслів у різних стилях мови

Д/з.

1.     Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням: https://stud.com.ua/43255/literatura/stilistichni_osoblivosti_vzhivannya_diyeslivnih_form

2.     Виконати впр. 221, 222 (с. 151-152) (підручник «Практикум з правопису і граматики української мови» І. П. Ющук) https://ushchuk.files.wordpress.com/2013/09/d196.pdf