14.04.

Шановні учні! Виконані завдання надсилайте на електронну пошту:

tatareva1992@gmail.com

Група 01-19

Тема: Урок виразного читання. Виразне читання уривка з новели «Valse mélancolique».

Д/з. Виконати завдання № 9-11 на с. 162 (Українська література, 10 клас. Борзенко О.).

https://portfel.info/load/10_klas/ukrajinska_literatura/borzenko_2018_rik_profilnij_riven/151-1-0-25837).

Група 01-19

Контрольна робота. Творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської.

Д/з. Повторити вивчений матеріал з теми.

                                                       

  І варіант

   (1 – 6 запитання по 0,5 бала)

1. У творчості М. Коцюбинського наявні характерні риси модерністської течії:

   а) імпресіонізму;

   б) експресіонізму;

   в) неокласицизму;

   г) неоромантизму.

2. Країною, де народилася О. Кобилянська, на теперішній час є:
   а) Угорщина;
   б) Німеччина;
   в) Болгарія;
   г) Румунія.

3. Найбільш влучним визначенням ідеї повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» є:

   а) показ життя гуцулів;

   б) засудження бездуховності життя, гімн чистим взаєминам між людьми;

   в) осуд кохання в ранньому віці;

   г) гімн працелюбним людям.

4. Улюбленим композитором О. Кобилянської був:

   а) Ф. Шопен;

   б) М. Лисенко;

   в) Й. Штраус;

   г) Й. Бах;

   д) Ф.-А. Моцарт.

5. «Я» героя у творі М. Коцюбинського «Intermezzo» розкривається:

   а) через портретну характеристику;

   б) через характеристику іншими персонажами;

   в) через авторську характеристику;

   г) у внутрішньому монолозі героя;

   д) у діалогах з іншими персонажами.

6. Провідні мотиви новел О. Кобилянської «Меланхолійний вальс», «Фантазія-  експромт»:

а) громадська і політична діяльність жінки;

б) краса вільної душі, аристократизм духу, глибокий психологізм;

в) призначення поета й поезії, мужність героїнь;

г) трагічна доля жінки, що бореться за майбутнє дітей;

д) любов до рідної землі.

   (7 – 10 запитання по 1 балу)

7. Про якого персонажа повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» йдеться  в наведеному фрагменті: «Тепер він мав коло чого ходити. Не був жадний багатства  -  не на те гуцул жив на світі, - саме плекання маржинки сповняло радістю серце. Як дитина для мами – такою була для нього худібка»?

8. Поясніть, чому про оповідачку авторка пише, що вона «стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною...» (О. Кобилянська «Фантазія-експромт»)

9. Визначте особливості новел М. Коцюбинського (на прикладі  «Intermezzo»).

10. Поясніть таку художню деталь у творі О. Кобилянської «Меланхолійний вальс»: Софія носила красиву нижню білизну й водночас мало звертала увагу на свій зовнішній вигляд. Як ця художня деталь характеризує героїню?

11. Укажіть назву твору, фрагмент якого наведено, та його автора. Визначте художньо-виражальні засоби, використані в ньому: «Часто негура заставала вівці в полонині. У густій мряці, білій, як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи… Вівці сивим туманом котились попід ногами, а далі пропадали й вони…» . (2 бали)

12. Виконайте одне із завдань. (3 бали)

   1) Як ви вважаєте, чи зазнав Іван духовної смерті після загибелі Марічки? Якщо  так, то в чому вона виявлялась? (за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих  предків»).

   2) Поміркуйте, чому герой твору М. Коцюбинського «Intermezzo» вимушений  був повертатися до землі, «одягненої в камінь і залізо» ?

   3) Напишіть невеличке есе на тему: «Емансипантка у творах О.Кобилянської: яка вона?»

  

                                                               ІІ варіант  

   (1 – 6 запитання по 0,5 бала)

1. За жанром «Intermezzo» М. Коцюбинського:

   а) оповідання;

   б) новела;

   в) поема;

   г) етюд.

2. Ім’я О. Кобилянської присвоєно:
   а) Чернівецькому театру;
   б) Полтавському університету;
   в) Житомирській школі;
   г) Харківській обласній дитячій бібліотеці.

3. У якій місцевості України відбуваються події повісті М. Коцюбинського «Тіні  забутих предків» :

   а) на Київщині;

   б) на Поділлі;

   в) на Харківщині;

   г)  у Карпатах.

4. О. Кобилянська активно розвивала в українській літературі тему:

   а) влади землі над людиною; 

   б) становище освіченої, культурної жінки в суспільстві;

   в) проблеми взаємин інтелігенції та селянства;

   г) життя буковинських селян;

   д)  відновлення прав української мови на Буковині.

5. У який момент душевного відпочинку герой твору М. Коцюбинського «Intermezzo» зрозумів своє основне покликання – служити народові:

   а) коли тікав від «залізної руки города»;

   б) коли після приїзду до пункту призначення почув голос зозулі;

   в) коли насолоджувався музикою степу;

   г) коли побачив хмарку в небі;

   д) коли зустрів мужика і той розповів митцеві про свої біди.

6. Епізод з тріснутою струною в новелі О. Кобилянської «Меланхолійний вальс» є:

   а) експозицією;

   б) зав’язкою;

   в) розвитком дії;

   г) кульмінацією;

   д) розв’язкою.

   (7 – 10 запитання по 1балу)

7. «Ниви у червні» - дійова особа твору…(назва та автор)

8. Доведіть, що «Фантазія-експромт» О. Кобилянської – автобіографічний твір.

9. Укажіть персонаж твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» за його характеристикою: «Худий, зчорнілий,  багато старший од своїх літ, але спокійний. Оповідав, що пастушив на угорському боці. Ще рік отак походив, а відтак оженився. Треба ж було ґаздувати». 

10. Дайте визначення новели, вказавши її найхарактерніші ознаки.

11. Хто із героїнь твору О. Кобилянської «Меланхолійний вальс» вам найбільше сподобався?  Відповідь обґрунтуйте. (2 бали)

12. Виконайте одне із завдань. (3 бали)

   1) Як назва твору М. Коцюбинського «Intermezzo» пов’язана зі змістом?

   2) У чому, на вашу думку, символічність поминального обряду на Гуцульщині  (за повістю М. Коцюбинського « Тіні забутих предків» ? Як ви розумієте слова із твору (сцена поминання Івана) : «В піднятому кутику вуст немов застрягло гірке міркування: що наше життя? Як блиск на небі, як  черешні цвіт…»  ?

   3) Напишіть невеличке есе на тему: «Емансипантка у творах О.Кобилянської: яка  вона?»

Група 02-17

Тема: Версаль – зразок європейського парку. Природні парки Великої Британії. Духовне начало японського ландшафтного саду. Філософія ікебани та чайної церемонії.

Д/з. Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням:

https://pidruchniki.com/79469/kulturologiya/yaponskiy_sad#91

https://pidruchniki.com/79470/kulturologiya/mistetstvo_chaynoyi_tseremoniyi_yaponska_kuhnya#72

https://www.youtube.com/watch?v=87zpkU6TbZk

https://www.youtube.com/watch?v=Tdc7WGA2GbU

https://www.youtube.com/watch?v=6FN4fEXVKoY

Версаль – зразок європейського парку. Природні парки Великої Британії.

            Парк — обмежене місце у природному середовищі, призна¬чене для загального відпочинку. Садово-паркове мистецтво, або ландшафтна архітектура, складається з трьох основних типів паркових композицій (стилів): регулярного, або французького, створеного французькими архітекторами на початку XVII ст., пейзажного, природного і натурального англійського парку, що ввійшов у моду в середині XVIII ст.

            Садово-паркове мистецтво — мистецтво створення садів, скверів, парків та озеленених територій. Містить планування територій, обрання рослин, їх групування та розміщення, бу¬дівництво форм і декоративних елементів — сходів, каскадів, фонтанів, огорож тощо.

            Французький регулярний парк Версаля — один із найбільших та найвидатніших у Європі. Він складається із безлічі терас, що знижуються, якщо віддалятися від палацу. Клумби, газони, оран¬жерея, басейни, фонтани та численні скульптури продовжують палацову архітектуру. У Версальському парку також розташовано кілька невеликих палацоподібних будівель (зокрема, Малий і Ве¬ликий Тріанони). У Версалі остаточно сформувалися риси класи¬цистичної архітектури і паркобудівництва.

На початку XVII ст. там, де нині розташоване місто Версаль, була заболочена місцевість, де полювали французькі королі, для яких було споруджено мисливський будиночок (1624). Згодом на вимогу Людовика XIII архітектор Жак Лемерсьє побудував тут невеликий палац, а паркобудівник Андре Ленотр — величний парк із фонтанами, алеями та альтанками.

1669 року Андре Ленотр (1613—1700), син головного садів¬ника Тюїльрі за часів Луї XIII, розпочав будівництво парку Верса¬ля, а згодом розробив принципи планування так званих французь¬ких регулярних парків. Одразу за величним палацом сходи ве¬дуть до великого фонтана, далі — зелена смуга Королівської алеї, за нею — басейн Аполлона, а ще далі, уже майже на горизонталі, видно Великий канал. На території парку численні алеї віялами розходяться від майданчиків з альтанками, статуями, фонтанами. Зона парку на захід переходить у лісопарк.

            Версальський парк — типовий для французького паркового мистецтва. Паркобудівник Андре Ленотр відвідав Італію, де ви¬вчав досвід садівників. Ленотр помітив різницю у рельєфах Італії та Франції. Сади італійців розплановані на терасах, струмки утво¬рюють каскади, фонтани. Рельєф у місцинах Франції, де працював Ленотр, спокійніший, а декор садів стриманіший, але після актив¬ного втручання у рослинність (вистрижені візерунки, фігури, ши¬роке застосування сухих, квіткових, водяних партерів).

Окрім первісного плану Версальського парку, Ленотр устиг створити парки в Фонтенбло, Шантійї. Королівська родина Англії замовила йому плани Сент-Джеймського та Гринвіцького парків у Лондоні. Принципи садово-паркового мистецтва, вироблені Ле- нотром, панували в садівництві до середини XVIII ст. у різних кра¬їнах Європи.

Парк версальського типу своїми прямолінійними доріжками і фігурними формами ретельно обрізаних чагарників підкреслю¬вав абсолютний контроль людини над природою. Він успадкував симетричне планування садів доби Відродження вздовж головної осі за умови підпорядкування всіх частин ансамблю єдиному ху¬дожньому задуму. Садівник активно втручається у природне се¬редовище, по-своєму використовує рельєф місцевості, водні ресур¬си, лісові масиви, рослини; також активно використані в єдиному комплексі паркові будівлі, скульптури, квітники за обов’язкового збереження ієрархії, особливого ладу побудови саду.

            Пейзажний англійський (іррегулярний, ландшафтний) парк — напрям у садово-парковому мистецтві, що склався у XVIII ст. в Англії на контрасті з бароковим, регулярним парком у «фран¬цузькому стилі» Андре Ленотра. Назва «англійський парк» є не¬точною, як і назва «французький парк». Пейзажний парк існував ще поряд із регулярними парками Італії та Голландії XVI ст., але не мав назви і не становив тоді культурної й естетичної цінності.

Острівна відокремленість Англії сприяла появі місцевих зако¬нів планування парків, незважаючи на запозичені зразки парків Голландії чи Франції. Великі парки бароко на зразок Версаля роз¬ташовувалися лише поблизу королівських замків. Значний уплив культури Середньовіччя виявився і в садівництві: у планування парків Англії часто вводили різні лабіринти. Геометричні фор¬ми регулярних парків тут швидко набридли. Теоретичні пошу¬ки сприяли втіленню принципу: «Уся земля — сад». Але цей сад не має геометричних, регулярних форм, він — пейзажний, тому в Британії зрештою відмовилися від регулярних парків. Виник англійський пейзажний парк. Він був дешевшим, ніж парк фран¬цузького зразка, не потребував садівників і копіював форми навко¬лишніх краєвидів. У пейзажних парках Британії не відмовлялися від будівництва окремих павільйонів, мостів, штучних ставків то¬що. Неможливо уявити випас худоби в регулярному французькому парку. Випас худоби у пейзажному парку Англії — звичайна річ. Зовні це були залишки великих вольєрів парків бароко і гра в сіль¬ську простоту. Монотонні галявини пейзажних парків зі свійськи¬ми та дикими тваринами були схожими на краєвиди по той бік паркової огорожі. Дикі олені та птахи й досі є окрасою багатьох пейзажних парків країни.

Перших майстрів англійського парку — Вільяма Кента (1685— 1748) і Чарльза Бріджмена (1690—1738) — надихали пейзажі Пус- сена й особливо Лоррена, що зображували ідеалізовані картини природної гармонії. У XVIII ст. їх справу продовжили Ланселот Браун (1715—1783) та Хамфрі Рептон (1752—1818).

Захоплення лорренівськими пейзажами сприяло створенню різноманітних парків у Кларемонті та Стоурхеді. Вільям Кентп створив найграндіозніший регулярний парк Англії — Стпоу (у Бу- кінгемпширі), який було поступово очищено від геометричних форм і переосмислено як природне продовження навколишнього пейзажу. Кент перетворив алеї на звивисті шляхи, побудував по¬тік, що плавно повертає, використовував природні горизонтальні особливості й нахили, створював серії краєвидів і картин, при-крашених алегоричними статуями Аполлона, пораненого гладіа¬тора, лева, який нападає на коня, та ін. Він використовував низькі огорожі, траншеї, щоб приховати межі парку. Здавалося, нібито парк сягає горизонту. Нарешті, він розташував каскади на зразок італійських, восьмикутне озеро та ротонди, щоб надати парку руху і драматичності.

За проектами Ч. Бріджмена перепроектовано королівські пар¬ки у Віндзорі та Кенсінгтоні, парк Святого Джеймса та Гайд-парк. Майстри англійського парку значну увагу приділяли елементу раптовості та сюрпризу. Відвідувач англійського парку рідко міг передбачити, що чекає на нього за черговим поворотом алеї. За¬звичай краєвид урізноманітнювали мальовничі містки та парко¬ві павільйони, навіяні архітектурними ескізами Палладіо та його учнів. Із пейзажним парком іноді поєднувалися і вкраплення схід¬ної екзотики або готичні мотиви (уперше використані у Строберрі- хілл).

Майстри англійського парку II половини XVIII ст., Ланселот Браун і Хамфрі Рептон, «гармонізували» чи не всі угіддя Бри¬танії. Для Брауна характерним є спрощення структури парку за¬вдяки остаточній відмові від геометричних ліній алей і партерів. У його парках простори (галявини й галявинки) відкривають за¬хопливі перспективи і зорово розширюють межі парку. У парках рясніють штучні канали, замасковані під річечки, що заросли оче¬ретом. Л. Браун спроектував 170 парків, із-поміж яких: Петворт- хаус (Західний Сассекс, 1752), Чатсворт-хаус (Дербішир, 1761), Блейнхейм-палас (Оксфордшир, 1764). Рептон густіше за Брауна засаджує свої парки кущами і деревами, організованими у групи різної щільності.

            Один з основних королівських парків Лондона розташований між Вестмінстером (на півдні) і Кемденом (на півночі) — Ріджентс- парк. Упродовж 1810—1820-х років тут було висаджено дерева і розбито парк за проектом Джона Неша як місце для розваг ро-дини принца-регента (майбутнього Георга IV). Від 1838 року парк відкрито для відвідувань.

Один із королівських парків у центрі британської столи¬ці — Гайд-парк — улюблене місце відпочинку городян і гостей міста. Площа парку — 1,4 км2. Цей парк відомий від 1536 року (правління Генріха VIII). Тут містяться так звані «кутки виголо- шувачів» — невеликі спеціальні підмостки і трибуни, де тради¬ційно виголошують промови (проповіді) оратори (проповідники). Однією з головних принад Гайд-парку є озеро Серпентайн, у якому дозволено купатися, а також однойменна галерея. На південному сході парку розташовані Епслі-хаус, у якому містяться Музей гер¬цога Веллінгтона та Арка Веллінгтона.

Петпворт-хаус — заміська резиденція Чарльза Сеймура, 6-го герцога Сомерсета, побудована для нього 1688 року поблизу Чиче- стера (графство Західний Сассекс) на руїнах середньовічного па¬лацу. Упродовж останніх 250 років власниками садиби є барони Віндеми. 1947 року садибний будинок перетворився на загальнодо¬ступний музей. Тут зберігаються 19 картин Вільяма Тернера (який часто приїздив до Петворта малювати місцевий парк з оленями) і глобус тюдорівської епохи — найдавніший в Англії.

            Одним із найпишніших «будинків-скарбниць» Англії, що впродовж століть був головною резиденцією герцогів Девоншир- ських, є Чатсворт-хаус. Це рідкісний для Англії приклад есте¬тики бароко, що за витонченістю архітектурних і декоративних вирішень змагається із замком Говардів. 1687 року 1-й герцог Де- вонширський винайняв, зокрема, Вільяма Арчера, який спроек¬тував кілька паркових павільйонів та відомий будинок-водоспад (1696—1703). У середині XIX ст. садівником герцога Девоншир- ського був Джозеф Пакстон, відомий як будівельник Кришта¬левого палацу в Лондоні. На території Чатсвортського парку він створював водоспади й інші новаторські конструкції, що вражали уяву сучасників.

Група 02-19

Тема: Повторення і узагальнення вивченого. Підсумковий урок

Д/з. Виконайте завдання для самоперевірки на с. 235-236 «Повторюємо та узагальнюємо» (Українська література, 10 клас. Борзенко О.). (https://portfel.info/load/10_klas/ukrajinska_literatura/borzenko_2018_rik_profilnij_riven/151-1-0-25837)