06. 04. 2020

Шановні учні! Виконані завдання надсилайте на електронну пошту:

tatareva1992@gmail.com

Група 01-19

Тема: Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Формування світогляду письменниці (вплив європейської культури, українського феміністичного руху). Її проза – зразок раннього українського модернізму. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї.

Д/з.» . Опрацювати с. 150-155 за підручником Українська література. О. Слоньовська, Н. Мафтин, Н. Вівчарик 

Прочитати новелу «Іmpromtu phantasie Кобилянської.

https://pidruchnyk.com.ua/1229-ukrainska-literatura-10-klas-slonovska.html

Перегляньте презентацію та випишіть основні відомості про письменницю. https://ua-books.com.ua/prezentaciyi/15326-zhyttya-i-tvorchist-olgy-kobylyanskoyi-16983

https://gdz4you.com/prezentaciyi/ukrayinska-literatura/zhyttya-i-tvorchist-olgy-kobylyanskoyi-16983/

https://www.youtube.com/watch?v=9ayMzXGDdbs

ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ

Українська письменниця Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Гурагумора (нині Румунія, раніше Буковина). Майбутня письменниця закінчила лише 4 класи школи, а свій високий рівень знань досягла самостійно.

Вона відома своїми європейськими поглядами, її хвилювало питання емансипації, вона навіть отримала звання «першої української феміністки». І це не дарма, адже саме Кобилянська одна з перших в українській літературі звернулася до відображення жінок-інтелігенток, які прагнуть вирватися з міщанського середовища.

Такою вона була не лише на сторінках своїх творів, Кобилянська залишалася справжньою жінкою. Цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак. В юності була жагучою брюнеткою з оксамитовими очима і до глибокої старості зберегла струнку постать. Кобилянська 14 років дружила з Лесею Українкою, проте бачилися вони лише тричі за життя.

У Чернівцях діє єдиний в Україні Літературно-меморіальний музей письменниці, розміщений у будинку, де Ольга Кобилянська жила з 1925 року до самої смерті. У музеї все залишилось як за часів господині.

На столі й досі стоїть пляшка з морською водою. Кобилянська з дитинства мріяла побувати на морі, проте мрії так і не судилося здійснитись. Ще один дивний експонат музею - засушена гілочка едельвейсів. Ці квіти вона сама знайшла в юності на горі Рарив, і зберігала все життя. За легендою, дівчина, що знайде едельвейси, матиме щасливе кохання. Проте Ользі так і не пощастило в особистому житті.

Найбільшим коханням Ольги був молодший її на декілька років Осип Маковей, редактор газети «Буковина». Деякий час вони навіть жили разом. Але врешті решт він залишив її, одружився та покинув Чернівці. А Кобилянська так і не вийшла заміж. Після їх розриву Ольга спалила все листування.

Ольга Кобилянська мала прийомну доньку Олену Панчук, яка насправді була їй племінницею, позашлюбною донькою брата Олександра. Мати покинула дівчинку у ранньому віці та поїхала до Відня. Все життя Олена прожила разом з Ольгою, саме її дівчинка називала матусею.

Ольга померла у віці  78 років у 1942 році. Тоді Буковина перебувала у складі Румунії, а сама Кобилянська в опалі через начебто агітаційні радянські листівки, до яких вона не мала жодного відношення, через це багато хто не наважився відвідати похорон.

По собі письменниця залишила великий літературний спадок. Її твори: «У неділю рано зілля копала», «Земля», «Царівна», «Ніоба», «Юда»  -  і досі вважаються класикою української літератури.

Група 02-19

Тема: Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь. Глибокий психологізм твору як новаторство О. Кобилянської.

Д/з. Опрацювати с. 150-155. Виконати завдання для самоперевірки «Діалог із текстом» № 106

 https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/10-klas-ukrajinska-literatura-slonovska-2018-stand.pdf

Група 02-17

Тема: Леонардо да Вінчі. Живопис як одна з форм втілення всеосяжної геніальної натури митця («Джоконда», «Тайна вечеря»). Рафаель. Зображеннячистоти та чарівності жіночого образу, його духовного зв’язку з природою («Сікстинська мадонна», «Прекрасна садівниця»), благородного і духовного спілкування людей (фреска «Афінська школа»).

Д/з. Опрацювати § 6. 3 (с. 109-113). Виконати завдання № 1-2 (с. 121)

https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/10-11-klas-mistectvo-masol-2018.pdf

Ознайомтеся з презентаціями до уроку: https://gdz4you.com/prezentaciyi/inshi/leonardo-da-vinchi-6687/

https://gdz4you.com/prezentaciyi/inshi/rafael-santi-8901/

https://www.youtube.com/watch?v=nEQtxN9yQdA

https://www.youtube.com/watch?v=XMgh1MxK7DI

https://www.youtube.com/watch?v=4J7P0roi85A

ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ

            В 1502 році 50-літній Леонардо да Вінчі, на той момент уже відомий скульптор і художник, в якості архітектора та військового інженера поступив на службу до командуючого папською армією Чезаре Борджиа. Протягом року він займався створенням топографічних карт, після чого прибув у Флоренцію, де почав роботу над фрескою «Битва при Ангіарі», замовлену гонфалоньєром П'єро Содеріні на честь відновлення Флорентійської республіки після вигнання П'єро Медічі.

Вона мала стати наймасштабнішою роботою да Вінчі, однак, не дивлячись на те, що для розпису Палаццо Веккіо був запрошений також Мікельанжело, який мав розписувати протилежну стіну Великого залу, розпис палацу врешті решт так і не був розпочатий. Готуючи ескізи фрески, Леонардо прийняв запрошення місцевого купця і чиновника Франческо дель Джокондо намалювати портет його дружини Лізи, який мав би прикрасити їх новий будинок.

Робота над портретом матері трьох дітей 24-річної Лізи дель Джокондо почалась у жовтні 1503 року, коли Леонардо був змушений погодитись на цю роботу через безгрошів'я, проте часто переривалась із-за необхідності витрачати чимало зуль на підготовчі роботи над фрескою, яка мала бути завершена в лютому 1505 року. Так і не завершивши роботу в Палаццо Веккіо, в 1516 році на запрошення французького короля Людовика XII Леонардо да Вінчі переїхав у Мілан, куди забрав з собою і портрет. Він так і не був завершений, і по смерті Леонардо в 1519 році згідно заповіту став власністю учня і друга Леонардо художника Салаї.

Король Франциск I, на руках якого помер Леонардо, купив портрет Лізи Джокондо і зберігав його у своєму палаці у Фонтенбло, де він залишався доки Людовик XIV не перевіз його у Версаль. Картина ніколи не мала офіційної назви і відома сьогодні як «Мона Ліза» (розмовне скорочення він італійського «мадонна» — шанобливе звернення до заміжньої жінки) і «Джоконда» (обігране прізвище Лізи, яке по-італійськи і по-французьки перекладається як «весела», «грайлива»).

Після Французької революції портрет був переданий в щойно відкритий Центральний Музей Мистецтв у Луврі, де з тих пір перебуває постійно, за виключенням короткого періоду імператорства Наполеона Бонапарта, який прикрасив ним свою спальню в палаці Тюїльрі, і воєн, коли через загрозу окупації Парижу «Мона Ліза» вивозилась зі столиці і зберігалась далеко від лінії фронту, як то було у роки Франко-прусської чи Другої Світової воєн.

Справжня слава до «Джоконди» прийшла в кінці XIX століття, коли романтично налаштовані люди мистецтва звернулись до цінностей епохи Відродження, — тоді як інші жіночі портрети Леонардо осіли в приватних колекціях, «Мона Ліза» була доступна загальному огляду і її стали оспівувати поети і письменники, з подачі яких почали говорити про загадкову посмішку «грайливої» Лізи Джокондо. Інтерес до картини став всесвітнім, коли 1911 році «Джоконда» була викрадена італійцем Вінченцо Перуджа, який вважав, що вона мала виставлятись на батьківщині. Не зумівши знайти покупця у США, він був спійманий через три роки при спробі продати картину галереї Уффіци у Флоренції.

В 1913-у «Мона Ліза» повернулась до Лувру, після чого стала найбажанішим експонатом у світі: того ж року вона експонувалась у Флоренції, Римі та Мілані, в 1963-у — у Нью-Йорку, в 1974-у — у Токіо і Москві, що лише примножило славу картини. У 2005 році їй виділили окреме приміщення в Луврі, де її щороку оглядають більше 6 мільйонів людей.

Група 02-17

Тема: Ель Греко – поєднання візантійських та готичних традицій у творчості. Дієго Веласкес: вершина іспанського живопису
ХVІІ ст.Франсиско Гойя – найвизначніший, неперевершений живописець і графік ХІХ ст.Сальвадор Далі – яскравий виразник модерністських течій в культурі ХХ ст.

Д/з. Опрацювати § 6. 3 (с. 114, 117-121). Виконати завдання № 3 (с. 121)

https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/10-11-klas-mistectvo-masol-2018.pdf

Ознайомтеся з презентацією:

https://gdz4you.com/prezentaciyi/mystectvo/vydatni-zhyvopysci-ispaniyi-22252/

https://www.youtube.com/watch?v=h-fNIEJC-8M

Цікаві факти  про Сальвадора Далі

Ø Сальвадор Далі (1904-1989) – іспанський живописець, скульптор, графік, письменник та кінорежисер.

Ø З ранніх років Дали відзначався кмітливістю і прагненням привернути до своєї персони увагу оточуючих. Крім цього він був зарозумілим і важкою дитиною, унаслідок чого доставляв багато клопоту своїм батькам.

Ø Цікавий факт, що Дали з дитинства відчував панічний страх перед кониками.

Ø Коли Сальвадор Дали вперше відвідав Нью-Йорк, його побачили несе в руках 2-метровий батон.

Ø За роки свого життя, Дали неодноразово симпатизував то однієї, то іншої політичної сили.

Ø У 1959 р. Сальвадор Далі сконструював овосипед – транспортний засіб, що представляє собою прозорий шар з кріслом всередині. Такий незвичайний транспорт привів в здивування всіх жителів Парижа (див. цікаві факти про Париж).

Ø На написання відомої картини «Сталість часу», або як ще її називають – «М’які годинник», майстра надихнув шматок сиру плавленого на сонці.

Ø Сальвадор Дали часто працював разом з французьким модельєром Крістіаном Діором. Наприклад, у середині минулого століття вони створили «костюм для 2045 р.».

Ø Чи знаєте ви, що першу картину Дали написав, коли йому ледь виповнилося 10 років?

Ø У дитинстві майбутнього живописця неодноразово виключали зі школи внаслідок неадекватної поведінки.

Ø Мало кому відомий той факт, що Сальвадор Далі є автором всесвітньо знаменитого логотипу «Чупа-Чупс». Цікаво, що художник відмовився від гонорару за виконану роботу, попросивши натомість щодня доставляти йому коробку льодяників.

Ø Відомий випадок, коли Дали приїхав на офіційний захід у водолазному костюмі.

Ø Крім звичного для себе сюрреалізму, Сальвадор Дали також працював в таких напрямках, як кубізм і дадаїзм.

Ø Іноді, щоб подражнити дітей, Дали приходив в парк з пакетом цукерок. Потім він розгортав їх, облизував і демонстративно кидав на землю, викликаючи подив і заздрість у малюків. Ось такі злі примхи були притаманні великому майстру.

Ø Живописець любив засинати на стільці, тримаючи в руці ключ, накриту тарілкою. Коли він засинав ключ з тарілкою падали вниз, після чого лунав гуркіт, будивший майстра. За словами Дали в хвилини такого пробудження в його голові виникали самі геніальні думки.

Ø В честь Далі названо один з кратерів на Меркурії (див. цікаві факти про Меркурій).

Ø Тіло Сальвадора Дали замуровано в підлозі в одному з приміщень музею в місті Фігерас, оскільки саме такою була остання воля іспанського генія.

Ø Всі свої полотна Дали заповів Іспанії.

03. 04. 2020

Шановні учні! Виконані завдання надсилайте на електронну пошту:

tatareva1992@gmail.com

Група 03-19

Тема: Контрольна робота. Творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської

Д/з. Повторити вивчений матеріал з теми.

                                                       

  І варіант

   (1 – 6 запитання по 0,5 бала)

1. У творчості М. Коцюбинського наявні характерні риси модерністської течії:

   а) імпресіонізму;

   б) експресіонізму;

   в) неокласицизму;

   г) неоромантизму.

2. Країною, де народилася О. Кобилянська, на теперішній час є:
   а) Угорщина;
   б) Німеччина;
   в) Болгарія;
   г) Румунія.

3. Найбільш влучним визначенням ідеї повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих

   предків» є:

   а) показ життя гуцулів;

   б) засудження бездуховності життя, гімн чистим взаєминам між людьми;

   в) осуд кохання в ранньому віці;

   г) гімн працелюбним людям.

4. Улюбленим композитором О. Кобилянської був:

   а) Ф. Шопен;

   б) М. Лисенко;

   в) Й. Штраус;

   г) Й. Бах;

   д) Ф.-А. Моцарт.

5. «Я» героя у творі М. Коцюбинського «Intermezzo» розкривається:

   а) через портретну характеристику;

   б) через характеристику іншими персонажами;

   в) через авторську характеристику;

   г) у внутрішньому монолозі героя;

   д) у діалогах з іншими персонажами.

6. Провідні мотиви новел О. Кобилянської «Меланхолійний вальс», «Фантазія-  експромт»:

а) громадська і політична діяльність жінки;

б) краса вільної душі, аристократизм духу, глибокий психологізм;

в) призначення поета й поезії, мужність героїнь;

г) трагічна доля жінки, що бореться за майбутнє дітей;

д) любов до рідної землі.

   (7 – 10 запитання по 1 балу)

7. Про якого персонажа повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» йдеться

   в наведеному фрагменті: «Тепер він мав коло чого ходити. Не був жадний багат –

   ства  -  не на те гуцул жив на світі, - саме плекання маржинки сповняло радістю

   серце. Як дитина для мами – такою була для нього худібка» ?

8. Поясніть, чому про оповідачку авторка пише, що вона «стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною...» (О. Кобилянська «Фантазія-експромт»)

9. Визначте особливості новел М. Коцюбинського (на прикладі  «Intermezzo»).

10. Поясніть таку художню деталь у творі О. Кобилянської «Меланхолійний вальс»: Софія носила красиву нижню білизну й водночас мало звертала увагу на свій зовнішній вигляд. Як ця художня деталь характеризує героїню?

11. Укажіть назву твору, фрагмент якого наведено, та його автора. Визначте худож –

   ньо-виражальні засоби, використані в ньому: «Часто негура заставала вівці в по-

   лонині. У густій мряці, білій, як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи…

   Вівці сивим туманом котились попід ногами, а далі пропадали й вони…» . (2 бали)

12. Виконайте одне із завдань. (3 бали)

   1) Як ви вважаєте, чи зазнав Іван духовної смерті після загибелі Марічки? Якщо

   так, то в чому вона виявлялась? (за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих

   предків»).

   2) Поміркуйте, чому герой твору М. Коцюбинського «Intermezzo» вимушений

   був повертатися до землі, «одягненої в камінь і залізо» ?

   3) Напишіть невеличке есе на тему: «Емансипантка у творах О. Кобилянської: яка вона?»

  

                                                                           

                                                               ІІ варіант  

   (1 – 6 запитання по 0,5 бала)

1. За жанром «Intermezzo» М. Коцюбинського:

   а) оповідання;

   б) новела;

   в) поема;

   г) етюд.

2. Ім’я О. Кобилянської присвоєно:
   а) Чернівецькому театру;
   б) Полтавському університету;
   в) Житомирській школі;
   г) Харківській обласній дитячій бібліотеці.

3. У якій місцевості України відбуваються події повісті М. Коцюбинського «Тіні

   забутих предків» :

   а) на Київщині;

   б) на Поділлі;

   в) на Харківщині;

   г)  у Карпатах.

4. О. Кобилянська активно розвивала в українській літературі тему:

   а) влади землі над людиною; 

   б) становище освіченої, культурної жінки в суспільстві;

   в) проблеми взаємин інтелігенції та селянства;

   г) життя буковинських селян;

   д)  відновлення прав української мови на Буковині.

5. У який момент душевного відпочинку герой твору М. Коцюбинського «Inter –

   mezzo» зрозумів своє основне покликання – служити народові:

   а) коли тікав від «залізної руки города»;

   б) коли після приїзду до пункту призначення почув голос зозулі;

   в) коли насолоджувався музикою степу;

   г) коли побачив хмарку в небі;

   д) коли зустрів мужика і той розповів митцеві про свої біди.

6. Епізод з тріснутою струною в новелі О. Кобилянської «Меланхолійний вальс» є:

   а) експозицією;

   б) зав’язкою;

   в) розвитком дії;

   г) кульмінацією;

   д) розв’язкою.

   (7 – 10 запитання по 1балу)

7. «Ниви у червні» - дійова особа твору…(назва та автор)

8. Доведіть, що «Фантазія-експромт» О. Кобилянської – автобіографічний твір.

9. Укажіть персонаж твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» за його ха –

   рактеристикою: «Худий, зчорнілий,  багато старший од своїх літ, але спокійний.

   Оповідав, що пастушив на угорському боці. Ще рік отак походив, а відтак оже –

   нився. Треба ж було ґаздувати». 

10. Дайте визначення новели, вказавши її найхарактерніші ознаки.

11. Хто із героїнь твору О. Кобилянської «Меланхолійний вальс» вам найбільше сподобався?  Відповідь обґрунтуйте. (2 бали)

12. Виконайте одне із завдань. (3 бали)

   1) Як назва твору М. Коцюбинського «Intermezzo» пов’язана зі змістом?

   2) У чому, на вашу думку, символічність поминального обряду на Гуцульщині  (за

   повістю М. Коцюбинського « Тіні забутих предків» ? Як ви розумієте слова із тво-

   ру (сцена поминання Івана) : «В піднятому кутику вуст немов застрягло гірке

   міркування: що наше життя? Як блиск на небі, як  черешні цвіт…»  ?

   3) Напишіть невеличке есе на тему: «Емансипантка у творах О. Кобилянської: яка

   вона?»

                                                    

Група 03-19

Тема: Повторення і узагальнення вивченого. Підсумковий урок

Д/з. Виконайте завдання для самоперевірки на с. 235-236 «Повторюємо та узагальнюємо» (Українська література, 10 клас. Борзенко О.). (https://portfel.info/load/10_klas/ukrajinska_literatura/borzenko_2018_rik_profilnij_riven/151-1-0-25837) .

Група 02-17

Тема: Мікеланджело – втілене відчуття форми (“Оплакування Христа”, „Давид» „Мойсей”, гробниця Медичі та ін.)

Д/з. Зробити конспект до теми.

Ознайомтеся з презентацією: https://www.slideshare.net/KseniaShemet/2-11-55483777

Історія грецького мистецтва гідна подиву. Невеликий за чисельністю народ у зображувальному мистецтві, поезії та театральному мистецтві створив зразки, на які два тисячоліття рівняються народи Європи.

Мистецтво Давньої Греції виходить з міфології і бере з неї свої теми і сюжети. Однак воно починає служити не тільки ритуально-міфологічним, культовим цілям. Твори мистецтва набувають власної, естетичної цінності, що визначається не їх культовим призначенням, а художніми властивостями. Мистецтво перетворюється давніми греками в самостійну область культури, сферу діяльності, спрямовану на задоволення естетичних потреб.

Саме зацікавленість людиною, ствердження її величі та краси, не тільки тілесної, але і краси почуттів, думок, дій найбільш повно реалізовані в мистецтві Давньої Греції. В образах Аполлона, Афіни, Геракла, Тезея втілюються уявлення давніх греків про типові та досконалі якості людини. В цих образах абсолютизується велич розуму, закону, гармонії як якостей, що перемагають у героїчній боротьбі нерозумне, звірине, стихійне. У грецькій міфології природа дружелюбна і зрозуміла, хоча в ній є темні та грізні сили. Але людина може з успіхом протистояти їм. У тому, що грецьке мистецтво орієнтувалося на людину, співвідносило себе з нею і встановлювало особливий зв'язок людини зі світом, проявляється його гуманізм.

Художники античності прагнули знайти раціональні основи краси, універсальні правила мистецтва. Вони переймаються пошуками міри та порядку. Як відмічають дослідники, давні греки, зокрема в класичний період виробили цілісну систему естетичних понять і уявлень, що зробило свій внесок у створення цілісного, завершеного типу художньої творчості. Тип художньої творчості греків характеризується раціоналізмом, прагненням до упорядкованості та пропорційності, а також відповідність людині і людському світу. 

Мистецтво Давнього Риму знаходилось під безпосереднім впливом грецького; культура Греції пронизувала усі сфери життя римлян. Відбулося парадоксальне явище: підкорений народ підкорив своїх ворогів. Але в давньоримському мистецтві проявились специфічні особливості, що було обумовлено ментальністю римлян. Як образно зазначив Цицерон, греки вивчали геометрію, щоб пізнати світ, а римляни - щоб вимірювати земельні ділянки. Тверезість та практичність світогляду римлян відобразились в домінуванні тих видів мистецтва, котрі мали безпосереднє практичне значення. Римляни переважно займалися впорядкуванням середовища і привносили цивілізацію в оточуючий світ. У містах та провінціях вони створили мережу зручних і функціонуючих до нинішнього часу доріг, кам'яних мостів, акведуків. Римляни вперше винайшли бетон, що було справжньою революцією у будівництві; спочатку він використовувався лише при будівництві доріг, а потім знайшов широке використання і у зодчестві. Особливість римської архітектури - широке використання арок, склепінь, ордерних аркад. Грандіозність, пишність споруд виражали ідею могутності римської держави, а пізніше - і імператора. Головне місце в архітектурі займали форуми, тріумфальні арки, амфітеатри, цирки, терми, базиліки, палаци та вілли.

02. 04. 2020

Шановні учні! Виконані завдання надсилайте на електронну пошту:

tatareva1992@gmail.com

Група 03-17

Тема:  Смисл будь-якої культури – її «провідність» щодо інших культур. Зразки взаємопроникнення культур різних національних картин світу.

Д/з. виконайте завдання для самоперевірки (наведені нижче)

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Ø    Чим характеризується сучасний стан вітчизняної культури? Відповідь аргументуйте.

Ø    Якими є особливості сучасного вітчизняного споживача культурної продукції

Ø   Аналізуючи конкретні приклади, спробуйте визначити, до якої з культур Належать роботи сучасних модельєрів, що демонструють на показах мод. Аргументуйте свою відповідь.

Ø   Чи вважаєте ви, що вітчизняний кінематограф перебуває під негативним впливом американського кіно? У чому це виражається? Чи намагаються українські кінематографісти щось протиставити цьому впливу? Наведіть приклади.

Ø  Доберіть приклади, що характеризують вплив ЗМІ на формування культури особистості. Аргументуйте свою точку зору.

ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ!

           Кожна з наук, що вивчає культуру суспільства, має своє визначення цього поняття. Наведемо деякі з них:
а)    в історії: культура є результатом історичного розвитку. Вона містить усе те, що люди виробили і що передається від покоління до покоління: знаряддя, символи, види та форми організації спільної діяльності, вірування;
б)    у психології: культура — особливе пристосування людей до природного оточення й економічних проблем. Вона складається з усіх результатів такого пристосування;
в)    у педагогіці: культура — це поведінка, якої людина навчилася, а не отримала як біологічну спадщину.
      1.  Час культури — це минуле, сьогодення та майбутнє людської культуротворчої діяльності в єдності її поступальності й циклічності. Тобто час у культурі — це не мить між минулим і сучасним, а тривалий творчий процес, певний (для кожного історичного часу) щабель розвитку, що уособлює можливості відповідно до вимог епохи та можливостей людини відтворювати етапи культури, що минули. Час культури є вічною темою взаємовідносин традицій і новаторства. У кожну історичну епоху митці розв'язували це питання особливим чином.
      Простір культури — це світ предметів і процесів «другої», або «штучної природи». Він є продуктом і сферою людської культуротворчої діяльності.
      Матеріальні та ідеальні культурно-значущі просторові форми речей і процесів утворюють соціальний простір, у якому відтворюється і розвивається людина і крізь призму якого вона сприймає решту світобудови.
         З огляду на внутрішню подвійність будь-якої національної культури (з одного боку, певна відокремленість, збереження духовного начала, а з другого — прагнення до єдності з іншими культурами, здатність продукувати загальнолюдське) розрізняють не лише простір національної культури, але й поняття світовий культурний простір. Це поняття охоплює всі культурні надбання людства, усе, що становить загальнолюдську цінність.
         Культурне середовище необхідне для духовного, морального життя людини, набуття нею власне людських рис і властивостей, «духовної осідлості», прихильності до рідних місць, моральної самодисципліни і соціалізації у суспільстві.
        Кожна людина, народившись, входить у лоно культури, опановуючи її елементи та історичні форми, і водночас репродукує і творить її. Відокремлена від людини культура позбавлена динаміки, життя, розвитку.
        Культура, що народжена суспільною працею, має власну історію, у якій людська діяльність розкривається не тільки як виробництво речей, ідей, але й як творення самої людини, її самореалізація. Отже, культура — це також виробництво, продуктом якого є людина, а виробництво — це передусім дія, рух, розвиток. Творча здатність культури особливо є помітною у процесі так званого опредмечування і розпредмечування продуктів людської діяльності самою людиною. У людській діяльності опредмечування означає етап творення, творчості, а розпредмечування — етап навчання, опанування, засвоєння.
        Завдяки реалізації механізму «соціальної спадковості», коли кожне нове покоління опановує набуті попередньою людською діяльністю знання, уміння, навички, цінності, відбувається залучення нових поколінь до досягнутого на певному історичному етапі рівня розвитку культури, що визначається як розпредмечування діяльності і культури. Воно передбачає включення до своєї безпосередньої діяльності вже існуючого масиву культури, занурення суб'єкта діяльності у буття культури. Однак людина не лише засвоює вже набуте в культурі, але й створює нові, власні матеріальні й духовні цінності — бере участь у процесі опредмечування культури. Новостворені цінності, забезпечуючи буття культури, розпредмечуються в діяльності наступних поколінь. Поняттям «культура» часто позначають якісний рівень людського буття: поведінку, вихованість, освіченість, опанування певною сферою знання та діяльності тощо. Це дає підстави для висновку, що культура є накопиченням якісності та пориванням до неї.

      2.   Масова й елітарна культури взаємодіють одна з одною. Поговоримо детальніше про діалог різних культур і про те, що є результатом цього діалогу. Як приклад розглянемо розвиток національних культур і їх взаємодію.
        Джерела національних відмінностей культур варто шукати в історичних умовах їх формування. Ці відмінності мають глибоке коріння, що відображує особливості громадського життя певної соціально-історичної чи етнічної спільноти людей, її взаємозв'язку з природою. Культурні відмінності — одне із джерел багатогранності історичного процесу, що надають йому барвистості та багато- мірності. Кожна національна культура є неповторною, унікальною. І ця неповторність зумовлює необхідність дбайливого ставлення до неї.
        Уже в античній цивілізації відбувався процес взаємодії культур. Поступово історія ставала всесвітньою, отже, виникали передумови для взаємозбагачення культур як у межах окремих багатонаціональних держав, так і в масштабах людства. Науково- технічний прогрес, загальні тенденції в розвитку освіти, значна міграція населення, світовий поділ праці — ці та інші фактори сприяють подальшій інтернаціоналізації культури і громадського життя, посиленню і поглибленню взаємопроникнення культур, але водночас породжують різноманітні проблеми.
        Інтернаціоналізація культури часто зустрічає опір, особливо там, де її насаджують насильно. У деяких розвинутих країнах і тих, що нещодавно звільнилися від колоніальної залежності, прагнення до відокремлення національної культури є своєрідною формою протесту проти неоколоніалізму чи засилля чужої масової культури.  Уже сьогодні масовий експорт західної культури, особливо американської, поширення англійської мови як універсальної спричинили в деяких країнах відповідну реакцію населення: бажання обмежити використання іноземних слів у публічних виступах, друкованих матеріалах, зовнішній рекламі. В умовах інтернаціоналізації загострюються проблеми збереження культури нечисленних народів. Наприклад, деякі народності Півночі не мають своєї писемності, і рідну мову поступово забувають у процесі спілкування з іншими народами.
        Подібні проблеми можна розв'язати лише завдяки діалогу культур, але за умови, що це повинен бути діалог рівних і різних. Діалог припускає також взаємопроникнення, взаємозбагачення культур. Невипадково культурний обмін (виставки, концерти, фестивалі тощо) став доброю традицією в житті сучасної цивілізації. Завдяки діалогу створюються загальнолюдські культурні цінності, найважливішими з яких є моральні норми, передусім такі, як гуманізм, милосердя, взаємодопомога.

3. Обговорюючи проблеми сучасної вітчизняної культури, часто обмежуються доріканнями щодо її поганого фінансування з боку держави, занепаду рівня життя більшості населення і поганого впливу «бездуховної» культури Заходу. Незважаючи на те що, принаймні, дві перші проблеми є цілком реальними, це вкрай спрощене пояснення.

 Історія людства свідчить, що рівень культури аж ніяк не є пропорційним рівню фінансування і забезпеченості населення. Що ж стосується «експансії Заходу», то вона можлива завдяки тому, що через якісь причини вона є затребуваною в Україні. Не слід забувати про те, що сучасна вітчизняна культура — це культура перехідного періоду.
        Перетворення, що відбулися в нашій країні з часів оголошення незалежності, є такими фундаментальними, адже вони призвели до змін і способу життя, і системи цінностей, і навіть менталітету. Характеристиками подібних періодів в історії культур є, з одного боку, динамічність розвитку і, з другого, значна нестабільність.
        Звертаючись до конкретних питань вітчизняної культури, необхідно відзначити її мозаїчність. Субкультури існували в Україні ще за радянських часів, проте в умовах панування комуністичної ідеології, яка регламентувала всі основні сфери соціального буття, їх (залежно від їх характеру) контролювали та «вписували» в єдину соціалістичну культуру чи «придушували». На межі 1980— 1990-х років стримування, а також «залізна завіса», що відокремлювала Україну від Заходу, зникли,— почався стрімкий процес утворення різних культурних спільнот зі своїми традиціями, картиною світу тощо. Кількість їх видів і варіантів є дуже значною: від відродження і виокремлення національних культур до субкультур нових соціальних груп (наприклад, так званих нових українців), від традиційних хіпі до прихильників відродження язичництва і шанувальників романів Дж. Р. Толкієна.
       Процес культурного багатоголосся взагалі є нормальним, природним і плідним, адже культура країни створюється в результаті діалогу, і чим більше в ньому учасників, тим цікавішою вона буде. Проте у ситуації з Україною такий стан речей викликає певну тривогу. Почуття національної ідеї — підґрунтя видатних культур, що об'єднує субкультури, нині послаблено, а уявлення про саму ідею є розмитими. Отже, згадане вище різноголосся може негативно вплинути на українську культуру.
            Помітною є також різниця у культурній ситуації столиці та провінції. Подобається нам це чи ні, але сучасна культура — культура інформаційного суспільства, і рівень її опанування залежить від доступу до інформаційних потоків, трансльованих ЗМІ, Інтерне- том, масовою книжковою продукцією тощо. На жаль, рівень культурної інформації, який досягає провінції, скоротився за більшістю показників як за обсягом, так і за якістю.
        Інша група проблем пов'язана з певним відставанням вітчизняної культури в галузі технологічного оснащення. Нова технологія — не тільки якісне і кількісне поліпшення результату тієї чи іншої праці, вона докорінно змінює характер людської діяльності у всіх сферах, що, у свою чергу, є одним з факторів, які формують новий спосіб життя. Сьогодні найзначнішою з цих технологій є Інтернет. Про його роль у сучасному суспільстві не припиняють сперечатися: хтось убачає у ньому найбільше досягнення, хтось — найбільшу небезпеку. Пригадайте: такі суперечки точилися з приводу чи не кожного великого нововведення (наприклад, кінематографа на початку XX ст.). Навіть розвиток мистецтва нерозривно пов'язаний із комп'ютерними технологіями: кіно, телебачення, дизайн активно використовують комп'ютерну графіку та решту можливостей, що надані віртуальною реальністю.
           У всіх сферах діяльності людину оточують речі, які щодня ускладнюються (машини, комп'ютери, факси, побутові прилади та ін.), а за сучасного способу життя людина взаємодіє з ними набагато частіше, аніж з людьми. Згадані проблеми свідомості сучасної людини пояснюються дегуманізацією сучасної культури.
          Окремою проблемою є значні культурні впливи ззовні, що відбуваються на тлі серйозних змін і навіть повного зникнення багатьох традиційних галузей вітчизняної культури. Особливо відчутним є проникнення в Україну американської культури. Не обговорюватимемо, духовна вона чи бездуховна, просто вона інша.
         Багато європейських країн приймають закони, що захищають національну культуру, ускладнюючи проникнення американської культури. Наприклад, у Франції 1982 року виголошено програму боротьби з «американським культурним імперіалізмом». Вочевидь, ця проблема постає і в Україні. Справа не в тому, щоб діалог різних культур припинився, а в тому, щоб він сприяв взаємозбагаченню, а не руйнуванню однієї культури іншою.
         Культурна політика полягає не в підпорядкуванні національної культури державі, а в її підтримці — не тільки фінансовій, але й інтелектуальній. З-поміж цих заходів — розробляння нових освітніх програм, що сприяють гуманізації освіти, де оптимально сполучалися б загально-гуманітарні й національні цінності; закон про охорону мови (прийнятий, зокрема, у Франції); програми, що сприяють збереженню і вивченню традиційних видів мистецтв тощо.

4. Стан культурного розвитку тієї чи іншої країни є одним із найоб'єктивніших показників не тільки духовного здоров'я суспільства, але й повноти розв'язання проблем, що постають перед ним.
Зневага до власної культури з'являється не через відсутність патріотизму, а здебільшого через те, що вона виявляється неспроможною задовольнити сучасні культурні запити людини, духовно та матеріально збагатити її.
          Унаслідок цього відбувається подвійний процес взаємодії української та масової культури. З одного боку, бажання створити конкурентоспроможну культурну продукцію призводить до того, що наші композитори, митці, письменники часто копіюють не найкращі зразки зарубіжних пісень, телепередач, книжок та ін. З другого боку, прагнення зберегти національну специфіку призводить до того, що цим творам псевдокультурного виробництва надають українських рис. Через це зростає загроза чи то псевдокультуриза- ції української культури, чи то псевдоукраїнізації масової культури. Пристосування культури до невибагливих естетичних смаків масового споживача може поступово витіснити власне українську культуру з інформаційного простору нашої держави та спричинити творчу деградацію тих митців, які таким чином «вписалися» у систему ринкових відносин в культурному виробництві.
          Відомо, що українська культура в її традиційно-народному прояві зосереджувалася здебільшого в регіонах. Тому проблемою номер один для виживання культури нашого народу є повернення її в міста як повноправного господаря. У центрі цього процесу — мовне питання, яке є питанням принциповим. Адже мова, як відомо, є могутнім каналом впливу одного народу на інший, каналом здійснення не удаваної, а реальної інформаційної, а отже, і культурної, економічної та політичної експансії.
       Культура в усіх своїх історичних перетвореннях завжди лишається насамперед людською реальністю, що розкриває внутрішній світ людини — її життєві цінності, нарешті, сенс її буття. І саме тому, що за культурою стоїть внутрішній світ народу у різні епохи його існування, вона завжди є своєрідною та неповторною. Своєрідність та неповторність, скажімо, західноєвропейської культури чітко простежується у далеко не послідовному, проте неухильному її наближенні, починаючи з епохи Античності та завершуючи Новітньою епохою, до позитивного розв'язання безумовно центральної для неї проблеми людської свободи, у незмінному її прагненні до повноти та цілісності людського існування. Прагнення до свободи та повноти людського існування притаманне також українській культурі.
         Сьогодні, коли перспектива єдності світової культури вперше за історію людства стає реальністю і залучення до неї національних культур може сприяти не тільки подоланню їх замкненості, але й спричинити втрату ними самобутності та незалежності.
        Отже, одним із головних завдань культурного становлення незалежної України є розбудова української культури, яка мала б всі ознаки відповідності сучасному рівню розвитку основних світових національних культур.
        Водночас ми не можемо залишатись осторонь світових культурних тенденцій і маємо діяти у двох напрямах одночасно — наполегливо відтворювати власну національну культуру, позбуваючись від тягаря колоніального минулого та інтегруючись у полікультурне довкілля світового співтовариства.

01.04. 2020

Група 04-17

Тема: Відень – центр європейської музичної культури  (В.А.Моцарт та ін.). Великі композитори-романтики (Ф.Шопен, Ф.Ліст та ін.).

Д/з. Зробити конспект (скористайтеся посиланням нижче). Прослухати аудіозаписи музичних творів віденської школи. https://sites.google.com/site/evropejskamuzicnakultura/

https://www.youtube.com/watch?v=C9J3dUIi74I

https://www.youtube.com/watch?v=J4aWTmcdvP4

https://www.youtube.com/watch?v=xWVTWJkpnmM

Група 03-17

Тема: Франція – батьківщина мистецтва кіно (видатні режисери, актори). Кіно США. Основні жанри американського кіно (пригодницький, мюзикл, бойовик, фантастика, фільми «жахів», фільми «катастроф» та ін.).

Д/з. Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням (https://sites.google.com/site/kinomategrafiausa/1

http://report.if.ua/istoriya/28-grudnya-mizhnarodnyj-den-kino-cikavi-fakty-pro-kinematograf/

https://sites.google.com/site/kinosalamatina/cikavi-fauti-pro-kino)

https://ppt-online.org/361680

https://gdz4you.com/prezentaciyi/inshi/kinematograf-franciyi-12364/